25 вересня працівниками центральної бібліотеки було проведено книжковий лабіринт присвячений життю і творчості Т.Г. Шевченка, в якому прийняли участь учнів 6(10) класу Галицької гімназії.   

16 вересня в Галицькій центральній бібліотеці відбувся День краєзнавства на тему «З криниці пам’яті черпаємо любов до рідного краю». Відкрила захід директор ЦБС Любов Пилипівна Сєдова. Вона   розповіла про значення вивчення історії рідного краю для кожної людини. Повідомила, що працівники бібліотеки зібрали чимало краєзнавчої літератури, у тому числі з історії Галича.

 З доповіддю «Галич з найдавніших часів до сьогодення» перед старшокласниками Галицької ЗОШ № 1 виступила завідувач історичного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик. Вона розповіла про головні віхи в історії Галича, нелегкі часи, які випали на долю галичан. Наша земля відома своїми видатними особистостями, які прославили її у віках, залишили помітний слід в історії.

Історик, краєзнавець, автор ряду науково-популярних книг, зокрема «Постаті галицької історії», Іван Драбчук розповів про свої дослідження галицької минувшини, охарактеризував найвидатніших людей нашого краю, що творили історію.

24 липня в приміщенні читальної зали Галицької центральної бібліотеки відбулося засідання літературної вітальні за творами відомої української письменниці, поетеси, прозаїка, публіциста Марії Матіос.

        16 липня   минуло   105  років  від  дня  народження  Василя  Барки     (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет) – талановитого українського письменника, поета, прозаїка, перекладача, філософа.

        Василь Барка народився 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині. Він нащадок давнього козацького роду.

        Літературна спадщина письменника налічує понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературно-критичних нарисів. Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію. Саме він здійснив мовну редакцію і літературну опрацювання «Об'явлення» («Апокаліпси») на підставі давньо-грецьких джерел.

З нагоди 23-ї річниці з часу прийняття Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет України у приміщенні читальної зали Галицької центральної бібліотеки відбулося засідання круглого столу.

Ольга Дучимінська прожила довгих 105 років. У свої сто ще писала вірші. Не переставала любити і цей світ, у якому зазнала стільки кривди. Попереду була вічність, позаду – хресна дорога життя…

Дучимінська (Решетилович) Ольга-Олександра Василівна (* 8 червня 1883 — † 24 вересня 1988, Івано-Франківськ) — українська письменниця, поетеса, літературний критик, перекладачка (з чеської, німецької, російської),  народна вчителька,  одна з активних організаторок жіночого руху в Галичині, дослідниця фольклору, етнографії та мистецтва Гуцульщини й Бойківщини.

Історія християнства є така давня, як історія людства, бо Старий Завіт був підготовкою до Нового Завіту і в ньому він знайшов своє  доповнення та вдосконалення.

Раннє християнство віддалене від нас у часі, однак духовно воно нам дуже близьке. Наша Батьківщина зранена духовно і морально, ставши незалежною державою вдруге повертається до своєї християнської суті, бо то є справою Божої благодаті.

Жоден з періодів історії церкви не є так мало відомий, як первісний, який охоплює І і ІІ століття нашої ери.

Отця Романа Панькова я відкрила для себе давно, але до його книг зверталася не один раз, щоби пізнати ще щось нове і скріпити свою віру. Хочу, щоб і ви доторкнулися до тих духовних перлин нашого краянина, поета і новеліста, зачерпнувши для себе з того чистого джерела, щоб пізнати Божу любов і милосердя.

Народився Р. Паньків 1943 року на Рогатинщині, але проживає і служить в Івано-Франківській єпархії. Нелегка праця священика. Терниста і вузька його дорога.

Християнство є однією з найпоширеніших релігій світу. Воно охоплює три головні напрями — православ’я, католицизм, протестантизм. Засновником християнства  є Ісус Христос — Син Божий, який з волі Бога-Отця зійшов на землю, отримав людську природу через народження Дівою Марією, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв мученицьку смерть, воскрес і вознісся на небеса.

На українських землях християнство утверджувалося протягом багатьох століть. Це був тривалий процес, що зазнав впливу різноманітних чинників: ідеологічних, політичних, духовно-культурних. 

«Під покровом своїм, у молитві і в Божій опіці,

                                                                 сохрани мене, мамо, на довгі і многі літа.

   Тут немає святих у земному неправеднім віці,

                                                               Тут лише ти для мене, матусю, - єдина  свята»

               У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, коли травами і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас свято Матері.

            Мати… Матуся… Ненька… Скільки в цьому слові радості, щедрості, самопожертви, печалі та тривоги. В цьому слові природа втілила найвищий свій ідеал.

            Мама… Вимовляєш це рідне до болю слово і перед тобою постає образ її єдиної, найріднішої, найсвятішої… І де знайти ті слова, якими можна було б висловити свою безкінечну любов до матері.  «Ластівко, журавко, пісне моя! Твої руки пахнуть запашним хлібом і чебрецями, матіолою і серпанковими вечорами… Твої очі нагадують чисте озеро, в якому така прозорість, глибина і ніжність, що видно всю твою душу і всю твою вічність».