Люди різних національностей, різних можливостей, різних віросповідань і різного кольору шкіри мають рівні права.

Права людини починаються з прав дитини. Це підтверджено в Конвенції про права дитини. Цей документ створено для того, щоб захистити дітей і надати їм якнайкращі умови для розвитку та реалізації прав. 

Людина не уявляє свого життя без книги. Адже книга – це знання, дружня бесіда, відпочинок. Чим дорослішими  ви стаєте, тим ширше і серйозніше коло питань, які у вас виникають. Де знайти відповіді на ці та багато інших запитань? Звичайно, в книгах.

Книга за уроки свого існування відіграла основну роль у розвитку нашої цивілізації. Гігантська, зібрана віками, бібліотека  - надійна пам'ять людства, де закарбувалися його звершення і мрії. 

Життя, яке ми отримуємо в дарунок лише одного разу, прекрасне і неповторне. На жаль, ми його не цінуємо, поки здорові. Але здоров'я ми не  бережемо, бездушно розтрачуємо, поступаючись нашим згубним звичкам, їх легко придбати , але дуже важко від них позбавитися без і ще більшого збитку для власного здоров'я.

Щорічно населення України зменшується більш ніж на 300 тис. – це дорівнює кількості жителів обласного центру, отже, фактично щорічно зникає з карти в центрі Європи велике місто.

Для мене книга – світло  дня,

Для мене книга – зорі ночі…

Моя сім’я , моя рідня,

Мій розум, серце моє, очі…

Без книги я не проживу

Вже, як без вирію лелека…

Я і крізь вічність оживу

В отім святім «Бібліотека».

Сила книги безмежна… Без неї людина сліпа. Протягом усього життя ми звертаємось до книги. Вона відкриває нам безмежні обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкриває таємниці природи, життя.

15 травня 2015 року в рамках відзначення Міжнародного дня сім’ї в читальному залі Галицької центральної районної бібліотеки відбулася  зустріч за круглим столом  для прийомних та опікунських сімей «Родинна світлиця». На даний час у нашому районі - 7 прийомних сімей, в яких виховуються 8 прийомних дітей.

Організаторами заходу виступили Галицький районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Галицька центральна районна бібліотека та служба у справах дітей Галицької районної державної адміністрації.

Чи доводилось вам бачити землю, на якій ніхто не живе? Хоч ще квітують і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими травами.

Це – земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, зарослі травами, якими рідко коли зараз ступає нога людини.

Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених пташиних гнізд, здичавілих квіток. А 29 років тому це було звичайне невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті.

                                                          «Не вередую, не дорікаю, я лиш тужу,

                                                                           як Україну згадаю…»

Цьогоріч виповнилося 90 років від дня народження нашої краянки, письменниці української діаспори,  громадського діяча і перекладача Ірини Дибко-Филипчак.

   Ірина Дибко народилася 30 березня 1925 року в смт. Більшівці Галицького району. Навчалася в Станіславівській гімназії «Уршулянок», по закінченні якої вступила до Педагогічного інституту, навчання в якому перервала Друга світова війна. Вона стала свідком того, як нахабно, зухвало і жорстоко поводили себе на нашій рідній землі німецькі окупанти. Коли почалися перші арешти Ірина виїхала до Лодзі. Участь в УПА надовго закрила їй дорогу в рідну Україну. 

16 квітня у у Галицькому національному природному парку відбувся екологічний День відкритих воріт (Свято повернення реабілітованих тварин в рідну стихію). У святі взяли участь представники місцевої влади, громадськості, меценати-природоохоронці, журналісти, майже 300 учнів загальноосвітніх навколишніх шкіл. 

Життя інколи ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні, усе трапляється з нами, на нашій землі. Де прапори – кольору золотистого лану пшениці та блакитного неба. А ще – чорної землі та розмитої багряної крові. Один – як свідчення нашої чистоти і незбагненності. Інший - упертої боротьби за омріяну свободу. Сьогодні нам треба гартуватися і гуртуватися, допомагати один одному, нашому війську і державі.