Читацький діалог «Книга – духовна скарбниця людства»

Людина не уявляє свого життя без книги. Адже книга – це знання, дружня бесіда, відпочинок. Чим дорослішими  ви стаєте, тим ширше і серйозніше коло питань, які у вас виникають. Де знайти відповіді на ці та багато інших запитань? Звичайно, в книгах.

Книга за уроки свого існування відіграла основну роль у розвитку нашої цивілізації. Гігантська, зібрана віками, бібліотека  - надійна пам'ять людства, де закарбувалися його звершення і мрії. Ця бібліотека створювалась на камені та металі, глиняних табличках і дерев’яних  дощечках, сувоях папірусу і пергаментних кодексах, пальмових лисках і бересті, шовкові і папері – мінявся матеріал і спосіб виготовлення книги, але незмінним залишалося її призначення: служити збереженню і передачі знань, досвіду, художніх цінностей. У цьому відношенні історія книги – як   невід’ємна частина історії культури – єдина від унікальних древніх манускриптів до сучасних масових виданню.

Хороші книги не старіють. Їм дана вічна молодість і оновлення в часі, вони – живий організм, повітря, без якого не може жити і розвиватися людина. Книги – це кристалічний, щільно складений у сторінки наш багаторічний досвід, який робить безсмертним рід людський на землі.

Книга, як говорили древні, - ріка мудрості, яка напуває світ. Це – символ Всесвіту, знань. У стародавньому Китаї книга вважалася однією з восьми святих речей, силою, здатною захистити від злих духів. У християнстві книги – це апостоли, які несуть світло знань.

«Велика бо користь від навчання книжного. Книги – мов  ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах -  бездонна глибин

а; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі», - написано в літописі «Повість врем’яних літ».

Безцінними є слова Івана Франка:

«Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,