Гість [Вхід] [Реєстрація]
  Українська Українська
Головна Галицька ЦБС Послуги Бібліотека Галич Віртуальні виставки Заходи Фотогалерея Клуби
Головна Новини
Новини
Будьмо знайомі
Контакти
Зворотній зв'язок
Ми співпрацюємо
Бібліотечні видання
Конкурси та акції
Проекти
Назад Назад

Історичний екскурс «З когорти славетних»

У плеяді провідних діячів уряду Західно-Української Народної Республіки було декілька представників зі Станіславщини.

Однак мало хто з наших краян згадує сьогодні про ще нашого земляка, уродженця села Залукви Галицького району Івана Мирона, який відіграв не останню роль у подіях 1918-1921 років. Як відомо в уряді ЗУНР він очолював Міністерство шляхів, пошти і телеграфу.

Іван Мирон (1857-1940), інженер залізничної служби, громадський діяч (зокрема на Станіславщинв), державний секретар шляхів ЗУНР 1918-1919 рр. Очолював Міністерство шляхів, пошти і телеграфу в уряді ЗУНР.

Народився в Залукві 21 листопада 1867 року. Батьки його були корінними жителями цього села. Батько Іван Мирон -1821 року народження, мама Марія - 1832 р. н., з дому Хмілевська, дочка Дмитра Хмілевського родом із Дубівців, який дякував у Залукві. Дяком служив і батько Івана Мирона: в 60-х роках XIX ст. у церкві Залукви, а опісля - в Крилосі, де й помер 7 січня 1876 року.

Іван Мирон, майбутній міністр, наро­дився і виховувався в релігійній та національно свідомій родині, що мало великий вплив на виховання і становлення його як особистості.

Іван був наймолодшим із шести дітей Миронів. Але вижило лише четверо - три сестри і він.

Початкову освіту Іван Мирон здобував самотужки, бо мав „велику жагу до науки". Далі навчання продовжував у Станіславівській гімназії. Вищу освіту інженера здобув у Віденському університеті. Там він включився у боротьбу галицької молоді за національне відродження. Зрозумілим є і вибір професії та навчання на факультеті, який дав йому освіту інженера залізничного транспорту. Адже будівництво та експлуатація залізниці тоді були на часі, а члени родини, що мешкала в Станіславові, вже працювали у цій галузі.

Іван Мирон на час канікул привозив із собою друзів-студентів. Разом з ним вони їздили по селах і організовували спортивні товариства, спілки „Власна поміч", „Сільський господар", кооперативи і бібліо­теки. У цьому йому допомагав батько, який разом з ним вклю­чився у розбудову української національної культури: в своєму домі вони заклали основи сільської бібліотеки (1882 р.).

Про особисте життя Івана Мирона немає багато відомостей. Відомо, що його трудовий шлях почався в управлінні залізниць у Станіславі, а потім у Львові. Як представник управління залізниць він керувавав будівництвом тунелів та віадуків-переходів у районі Яремчі.

Розвій діянь Товариства „Сокіл" у Станіславі та повіті тісно пов'язаний з іменами таких відомих громадських діячів, як інженер Іван Мирон. д-р Володимир Янович, Генрик та Йосип Будзиновські, інженер Володимир Дутка та інші.

Перше сокільське гніздо в Станіславі засновано вже у 1902 р. Саме того року сюди з Бібрки переїхав лікар Воло­димир Янович. Тут він розгорнув свою громадську діяльність і разом з Іваном Мироном почав будити українське життя.

Володимир Янович став на чолі „Просвіти", Іван Мирон - секретарем цього товариства. Тоді ж Іван Мирон очолив Товариство „Сокіл".

Заходами діячів „Просвіти" і „Сокола" у місті почати будувати Народний дім, у якому знайшли приміщення різні українські установи. Для провадження робіт було засновано Кредитове товариство „Народний дім", яке спільно з „Соколом" купує площу, де зводить будинок „Сокола", а поряд - „Рідну школу". Спорудження "Рідної школи", яка пізніше отри­мала ім'я М. Шашкевича, зініціював саме Іван Мирон.

Події Першої світової війни й утворення ЗУНР відірвали І. Мирона від роботи в „Соколі". 1 листопада 1918 р. Іван Мирон разом з лікарем Володимиром Яновичем та суддею окружного суду Климом Кульчицьким перебрали владу в м. Станіславові і проголосили утворення нової держави у повіті. Починаючи з листопада 1918 р., І. Мирон виконував обов'язки міністра, спочатку шляхів, а пізніше пошти і телеграфу. Зі своїми обов'язками він справлявся досить успішно, адже уряд ЗУНР реформувався три рази, а І. Мирон залишався в ньому працювати.

Після ліквідації ЗУНР та анексії наших земель Польщею Іван Мирон відійшов від активної політики, але, оселившись у Дорі, включився у роботу місцевої „Просвіти", а з 1926 року бере участь в організації та роботі Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО).

Помер і похований у с. Дорі.

З нагоди цієї ювілейної дати 23 листопада 2017 р. в читальному залі Галицької ЦБ пройшов історичний екскурс під назвою «З когорти славетних».

Про політичну діяльність Івана Мирона та його вагомий внесок у розвиток народного господарства Галичини на початку ХХ ст. присутнім розповіла бібліотекар Богдана Кривоніс. Свою розповідь вона завершила словами «Сьогодні ще одна видатна постать української історії повернута із забуття. Іван Мирон заслуговує того, як ніхто інший, бо він своє життя віддав на служіння рідному народові».

 
 
Головна | Галицька ЦБС | Послуги | Бібліотека | Галич | Віртуальні виставки | Заходи | Фотогалерея | Клуби
© 2011 Галицька Центральна Районна Бібліотека
Розробка сайту ТРК РАІ